Реферат на Тему Мексика

      Комментарии к записи Реферат на Тему Мексика отключены

Реферат на Тему Мексика.rar
Закачек 1471
Средняя скорость 5003 Kb/s

Площадь: 1972500 кв. км

Население: 56 250 000 чел.

В промышленном производстве, особенно в легкой и пищевой промышленности, преобладают мелкие, нередко полукустарные предприятия; в тяжелой промышленности – главным образом крупные предприятия. Важнейшие отрасли: нефтеперерабатывающая, нефтехимическая, цветная металлургия; тесно связаны с местной сырьевой базой. Добывающая промышленность, кроме нефтегазовой, развивается медленнее обрабатывающей промышленности.

Основные районы и центры нефтегазовой и нефтеперерабатывающей промышленности находятся на побережье Мексиканского залива, а другие районы горнодобывающей и металлургической промышленности – в северной части Мексиканского нагорья. Предприятия обрабатывающей промышленности концентрируются в крупных горордах.

На федеральный округ, штаты Халиско и Нуэво-Леон приходится 1/2 предприятий обрабатывающей промышленности, 65% капиталовложений в ее отрасли, а 70% стоимости ее продукции.

Важнейшее место в экономике занимает нефтегазовая промышленность. Основные центры нефтегазовой промышленности расположены вблизи Тампико и Поса-Рика-де-Идальго, увеличивается значение нефтегазовых районов на Юго-Востоке, где развивается морская добыча нефти. Угольная промышленность имеет второстепенное значение. Каменный уголь добывается главным образом в Сабинас для нужд коксохимического производства. Добыча руд тяжелых цветных металлов сосредоточена на Мексиканском нагорье, где многие месторождения отличаются богатством и высоким качеством руды. Главная железнорудная база – месторождение Серро-де-Меркадо в районе Дуранго. Высококачественная самородная сера на Теуантепекском перешейке стала важным экспортным товаром. Экспортное значение имеют плавиковый шпат, сурьма, графит. Добыча руд цветных мепталлов (серебра, золота, ртути, меди, цинка, свинца) ведется в основном в северных, а также в центральных частях Мексики.

Основные нефтеперерабатывающие и нефтехимические заводы расположены в районах нефтегазовой промышленности, а также в городах Мехико и Саламанка. В нефтехимической промышленности созданы сложные производства: выработка синтетических волокон, минеральных удобрений. Заводы цветной металлургии расположены в районах добычи полиметаллов, в городах Мехико (электролитическая медь) и Веракрус (алюминий). Главные предприятия черной металлургии расположены в городах Монтеррей и Монклова, а также в районе Мехико. Основные автосборочные предприятия расположены в городах Мехико, Толука, Пуэбола; кроме легковых машин, выпускаются также грузовики и автобусы. Создан специализированный государственный центр машиностроения Ироло (Сьюдад-Саагун) с заводами дизелей, вагоностроительным и текстильного оборудования. Развивается радиоэлектронная промышленность. Наиболее крупные цементные заводы расположены вюлизи Мехико. Предприятия текстильной промышленности. Предприятия текстильной промышленности сосредоточены в зоне Пуэбла – Орисаба – Кордова, а также в Мехико и Гвадалахаре. Мехико – важный центр швейной промышленности. Крупные предприятия пищевой промышленности расположены в столице, Гвадалахаре (на сырье тихоокеанских штатов), а также в районах орошения. Предприятия сахарной промышленности тяготеют к зонам плантаций сахарного тростника в предгорьях в штатах Морелос, Синалоа, Веракрус и Тамаулипас.

Повсеместно распространены кустарные кустарные промыслы, главным образом в индейских районых в центральных и южных штатах ( ткачество, художественные промыслы ).

Сельское хозяйство в рсновном обеспечивает потребности населения в продовольствии и сельско-хозяйственном сырье, давая около 2/5 стоимости экспорта. Характерны концентрация земли в крупных хозяйствах (особенно в скотоводческих в северных штатах) и сильная раздробленность, преимущественно в крестьянских общинах и индейских поселениях, где проявляется земельный голод. В общинах земли передаются по наследству, Но все более штроко практикуется аренда и захват общинных земель, применение в общинах наемного труда.

Из-за частых засух, распространения эррозии, низкого агротехнического уровня уборочная площадь не превышает 2/3 обрабатываемой площади., особенно в районах малотоварного и подсечно-огневого земледелия.

Наиболее крупные округа орошения: низовья рек Колорадо, Рио-Браво, Фуэрте, районы городов Кульякан и Торреон (Ла-Лагуна). Для орошения во все юолее значительных масштабах используются подземные воды.

С 1947 года ведется освоение речных бассейнов в тропиках (Папалоапан, Грихальва – Усуманита, Бальсас), где на месте болот и лесов создаются плантации многолетних плодовых тропических культур и риса.

В структуре сельско-хозяйственного производства резко преобладает растениеводство, однако значение животноводства посттепенно растет. Характерен территориальный разрыв между районами растениеводства и животноводства, особенно экстенсивного скотоводства в пустынной и полупустынной зонах. В растениеводстве выделяются 2 главных группы культур: продовольственные (главным образом на внутренний рынок) и товарные, прнеимущественно технические культуры (хлопчатник, кофе, сахарный тростник, хенекен).

Кукуруза – главная продовольственная культура Мексики, основа питания значительной части населения; посевы ее сосредоточены главным образом на неоорошаемых землях до высоты 3000 м. Посевы пшеницы сосредоточены на орошаемых землях, главным образом в северо-тихоокеанских штатах и в крупном сельско-хозяйственном районе Бахио в Центральной Мексике (центр г. Леон). Рис – традиционная культура в штате Морелос, а также в прибрежных районах нового освоения, где большое значение приобретает и сорго. В зерновом хозяйстве внедряются новые районированные семена, что позволило сильно поднять урожайность пшеницы и в меньшей степени кукурузы. Производство хлопка сосредоточено в округах орошения на Северо-Западе, в низовьях Рио-Браво и старом хлопководческом районе Ла-Лагуна. Значение сахарного тростника, площади которого выросли в прибрежных районых увеличилось после закрытия рынка США для кубинского сахара. Основные плантации кофейного дерева расположены в горных районах южной части страны и в районе Соконуско на плодородных вулканических почвах Грубоволокнистая агава-хенекен выращивается на закарстованной равнине северного побережья полуострова Юкатан. Экспортное значение имеют томаты, арахис, ранние овощи, цитрусовые, ананасы и ряд других тропических и субтропических культур. Предприятия по первичной переработке продукции плантационного хозяйства нередко контролируются иностранными компаниями и владельцами капиталистических хозяйств.

Основные массивы лесов расположены в Западном Сьерра-Мадре (хвойные породы) и на юго-восточных равнинах. Наибольшие лесозаготовки в штатах Дуранго и Чиуауа. Увеличиваются заготовки тропической твердой древесины для целлюлозно-бумажной промышленности, сырьеваю база которой в обжитых районах практически исчерпана. На севере Мексиканского нагорья сбор дикорастущих твердоволокнистых растений.

Основные рыболовные порты и предприятия рыбоконсервной промышленности расположены у побережья северо-тихоокеанских штатов. На Юго-Востоке – лов креветок и устриц.

Протяженность железнодорожных линий 24 тыс. км, эксплуатируются 19,9 тыс. км. Быстро увеличивается значение автотранспорта в том числе и в дальних перевозках. 75% шоссейных дорог проходимы круглый год. Наибольшее значение имеют трубопроводы, соединяющие районы нефтегазовой промышленности с центрами Мексиканского нагорья, а также продуктопровод Минатитлан – Салина-Крус, обеспечивающий снабжение нефтепродуктами тихоокеанские штаты.

Развитие воздушного транспорта ликвидировало изолированность многих районов. Авиалинии соединили все штаты и крупные города. Основные аэропорты: Мехико, Веракрус, Мерида, Монтеррей. Морской транспорт обеспечивает 54% экспортных и 34% импортных перевозок. Грузовой морской флот Мексики насчитывал 216 судов вместимостью 417 тонн Важнейшие морские порты Тампико, Веракрус, Коацакоалькос, Салина-Крус, Гуаймас.

Основное население Мексики – мексиканцы. Многочмсленные коренные индейские народы (ацтеки, майя, цельтали, цоцили, хуастеки, тотонаки, михе, отоми, миштеки, масахуа, масатеки, чинантеки, тараски и другие; общая численность свыше 3 млн. человек.) частично сохраняют свои языки и культурную обособленность ( некоторые индейские народы образуют свои этнические территории). В Мексике имеются также выходцы из Европы (испанцы, баски, немцы, французы, итальянцы и другие), уроженцы Гватемалы и других стран Америки. Официальный язык – испанский. Преобладающая религия – католицизм, ее исповедует 96% населения, в том числе значительная часть индейцев. Официальный календарь – григорианский.

Мексика – самая крупная испаноязычная страна мира; по численности населения уступает в Америке только США и Бразилии. По данным первой переписи 1895, в Мексике проживало 12,6 млн. человек, в 1921 – 14,3 млн., в 1950 – 26,3 млн человек. С начала 50-х годов по темпам роста населения, превышающим 3% в год, Мексика занимает одно из первых мест в мире.

В древнем градостроительстве Мексики выработались приемы геометрической планировки. В городах возводились ступенчатые храмы-пирамиды, достигавшие грандиозных размеров (сторона основания пирамиды в Чолуле – 400 метров), здания с ложными сводами, площадки для ритуальных игр. Наиболее известные из них: развалины храма инейского племени майя в Чичен-Ица на полуострове Юкатан, группа храмов с грандиозными “Пирамидой Солнца” и “Ппирамидой Луны”.

В колониальный период (16 – начало 19 века) в Мексике особенно бурно развиваются архитектура и градостроительство. Здания сооружаются по испанским образцам, вместе с тем в их арчитектуре обнаруживаются черты местного своеобразия. Новые города строились с прямоугольной сеткой улиц – согласно “Законам для Индий” (т. е. испанских колоний в Америке). В их центре создавалась обычно главная площадь с богато украшенными зданиями – собором, дворцом правителя и ратушей. Одинаковые жилые кварталы состояли из 1- или 2-этажных домов испанского типа, с внутренним двором (патио), обнесенным галлереей. По этим правилам была выстроена столица Мексики – город Мехико. Ранние испанские гражданские постройки (дворец Кортеса в Куэрнаваке, 1530-33 год) и помещичьи усадьбы имели во многом крепостной облик, несмотря на обильный декор порталов и обрамлений окон, в котором причудливо смешивались мотивы готики, платереско и мудехара. Особенно сильно укреплялись монастыри, в большом количестве появившиеся к середине 16 века;

Загальні відомості про Мексику

Мексика – одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. Мексика – дуже цікава країна. У цій країні чудовий теплий клімат, у ній дуже багато пляжів і інших місць для відпочинку. Так само в Мексиці можна побачити приголомшливу архітектуру, від древніх пірамід до сучасних хмарочосів.

Мексиканські Сполучені Штати розташованы на півдні Північної Америки, омивається Тихим і Атлантичним океанами. Площа 1958,2 тис. км 2 . Населення 89,95 млн. чоловік, в основному мексиканці.

Офіційна мова — іспанська. Віруючі головним чином католики. Глава держави й уряду — президент. Законодавчий орган — двопалатний парламент (Сенат і Палата депутатів). Столиця — Мехіко. Мексика — федеративна республіка в складі 31 штату і столичного федерального округу. Грошова одиниця — мексиканське песо.

Велика частина країни — Мексиканське нагір’я, оточене хребтом Східна Сьєрра-Мадре, Західна Сьєрра-Мадре, Поперечна Вулканічна Сьєрра (до 5700 м). Клімат тропічний, на півночі субтропічний. Середні температури січня від 10°C на північно-заході до 25°C на півдні, липня від 15°C на нагір’я до 30°C на узбережжя Каліфорнійської затоки; опадів від 100 до 3000 мм у рік. Велика ріка — Ріо-Браво-дель-Норте (прикордонна зі США). У посушливих районах — пустельна і напівпустельна рослинність, у вологих — тропічні ліси, у горах на півночі — хвойні. стародавності на території Мексики розвивався ряд художніх культур індіанців (ольмеків, тольтеків, сапотеків, майя, ацтеків), пам’ятники яких вражають достатком і яскравістю форм, сполученням фольклорної фантастики з величними релігійно-символічними образами.

Промисловість Мексики

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Мексики в 2004 р. — загальний випуск товарної продукції і зроблених послуг — склав 402,5 млрд. дол. чи 4184 дол. на душу населення. У 2003 р. промисловість склала 28,3% ВВП, сфера послуг і торгівля — 65,3%, сільське і рибне господарство — 6,1%. Приріст обсягу виробництва мексиканської економіки щорічно складав у 2001 — 6,2%, у 2002 — 5,1%, 2003 — 7%, у 2004 — 5,3%.

Промисловість зосереджена головним чином у зоні з 80-кілометровим радіусом від міста Мехіко й у містах Монтеррей і Гвадалахара. Промисловий коридор тягнеться уздовж більшої частини північної границі Мексики. Видобуток нафти зосереджений на східному узбережжі від Тампіко до Вілья-Ермоса, на морських бурових установках у затоці Кампече.

У промисловому виробництві, особливо в легкій і харчовій промисловості, переважають дрібні, нерідко напівкустарні підприємства; у важкій промисловості — головним чином великі підприємства. Найважливіші галузі: нафтопереробна, нафтохімічна, кольорова металургія; тісно зв’язані з місцевою сировинною базою. Видобувна промисловість, крім нафтогазової, розвивається повільніше обробної промисловості.

Основні райони і центри нафтогазової і нафтопереробної промисловості знаходяться на узбережжя Мексиканської затоки, а інші райони гірничодобувної і металургійної промисловості — у північній частині Мексиканського нагір’я. Підприємства обробної промисловості концентруються у великих містах.

На федеральний округ, штати Халіско і Нуево-Леон приходиться 1/2 підприємств обробної промисловості, 65% капіталовкладень у її галузі, а 70% вартості її продукції.

Найважливіше місце в економіці займає нафтогазова промисловість. Основні центри нафтогазової промисловості розташовані поблизу Тампико і Поса-ріка-де-ідальго, збільшується значення нафтогазових районів на Південно-Сході, де розвивається морський видобуток нафти. Вугільна промисловість має другорядне значення. Кам’яне вугілля добувається головним чином у Сабінас для потреб коксохімічного виробництва. Видобуток руд важких кольорових металів зосереджений на Мексиканському нагір’ї, де багато родовищ відрізняються багатством і високою якістю руди. Головна залізорудна база — родовище Серро-де-Меркадо в районі Дуранго. Високоякісна самородна сірка на Теуантепекском перешийку стала важливим експортним товаром. Експортне значення мають плавиковий шпат, сурма, графіт. Видобуток руд кольорових металів (срібла, золота, ртуті, міді, цинку, свинцю) ведеться в основному в північних, а також у центральних частинах Мексики.

Сільське господарство

Більшість ферм по розведенню великої рогатої худоби знаходиться в північних і центральних штатах, у них зосереджена і велика частина інших корисних копалин. Малорентабельне виробництво кукурудзи, бобових, гарбуза, баклажанів і чилійських червоних перців розміщено по всій країні, за винятком тих районів, де цьому перешкоджають клімат і природна рослинність (північні райони пустель і лісу в Табаско, Юкатане і Чьяпасе) чи територія (скелясті полонини Західної Сьєрри-Мадре). Мотики і плуги, запряжені буйволами, усе ще широко використовуються малорентабельними селянськими господарствами, що рідко можуть дозволити собі використовувати більш передову сільськогосподарську техніку, що застосовується великими землевласниками.

Товарне сільське господарство найбільш розвинуте і механізоване в районах до півночі від долини Мехіко і на північно-західних схилах і в долинах Західної Сьєрри-Мадре, особливо в штатах Сіналоа і Сонора, де вирощуються, в основному на експорт, фрукти й овочі, що виростають в умовах помірного кліматичного пояса, зокрема помідори і дині. Товарні тропічні культури вирощуються на центральному узбережжі і на півдні: цукровий очерет — на рівнинах, кава — у гірських районах, мексиканське прядиво на Юкатані, а банани, манго, гуайява, папайя й ананаси в ряді інших районів.

У 2004 р. в сільському господарстві Мексики було зайнято 22% працюючих, воно давало 6,1% ВВП, тоді як у 1950 у ньому було зайнято 58% працюючих, і воно дало 22,5% ВВП. Більша частина виробництва зосереджена в приватних товарних фермах чи на ехідос, землях, оброблюваних по традиційній мексиканській системі землеволодіння, відповідно до якої земля є колективною власністю селянської громади.

До найважливіших сільськогосподарських культур відносяться пшениця, рис, ячмінь, маїс і сорго. До інших важливих експортних культур відносяться фрукти й овочі, особливо помідори, апельсини, манго і банани. Кава в 1990 дало 1,4% експортних надходжень.

Розведення великої рогатої худоби в Мексиці зосереджено в північно-центральному регіоні, що експортує велике число голів рогатої худоби в США. Яловичина і молочні продукти для урбанізованих районів Мексики в основному надходили з приморського району Мексиканської затоки, де розводять велику рогату худобу породи зебу. Велике значення у тваринництві країни мають також коня, мули, осли, вівці, кози і свині. Обсяг продукції тваринництва, що випускається, відповідає внутрішнім потребам країни в яловичині, свинині, свіжому молоці, птаху і яйцях, але сухе молоко імпортується.

Рибальство

Комерційна ловля риби добре розвинута уздовж берегів Каліфорнійської і Мексиканської заток. У цій галузі господарства переважають кооперативи. У 2003 р. загальний вилов риби склав 1,6 млн. т. Велика частина улову споживається безпосередньо жителями Мексики; інша частина переробляється чи експортується. На Південному-Сході – виловлюють креветок і устриць.

Лісове господарство

Ліси Мексики були вирубані на паливо чи для ведення землеробства. З 1940-х років стала здійснюватися програма відновлення лісів шляхом створення національних лісопарків. У 2002 р. виробництво круглого лісу складало 22,2 млн. кубометрів. 70% деревини використовувалося як паливо. По обсягам виробництва і цінності сосна перевершувала майже в 10 разів всі інші породи дерев, такі, як червоне дерево, рожеве дерево, кампешеве дерево, світле червоне дерево, капок і фустик, в основному на перешийку Теуантепек і півострові Юкатан. До інших видів продукції лісової промисловості відносяться чіклі із саподілового дерева, бітум, каніфоль і деревне вугілля.

Корисні копалини і гірничодобувна промисловість

Мексика є одним з основних світових виробників срібла (2536 т у 2003 р.) і плавикового шпату (480 тис. т у 2002 р.), а також головним постачальником сурми, кадмію, марганцю, ртуті і цинку. У 2003 р. було вироблено 170 тис. т свинцю, 360 тис. т міді і 2,3 млн. т сірки, а також велика кількість золота, молібдену, вольфраму, олова, вісмуту, урану, бариту і високоякісного коксівного вугілля.

У Мексиці є три головних гірничодобувних райони. На півночі Нижня Каліфорнія і штати Сонора, Синалоа, Чиуауа, Коауила, Нуево-Леон, Дуранго і Сакатекас багаті сріблом, міддю, вугіллям, золотом, залізною рудою, цинком, свинцем, молібденом, баритом, плавиковим шпатом, ураном і вольфрамом. На узбережжя Мексиканської затоки, штати Веракрус, Табаско і Кампече роблять сірку, алюміній і марганець.

Значна кількість золота, марганцю, плавикового шпату, свинцю і цинку країни добувається в західно-центральних штатах Халиско, Герреро, Агуаскальентес, Гуанахуато, Ідальго і Сан-Луис-Потоси


Статьи по теме